Підключення до Інтернету можливе завдяки бездротовому маршрутизатору. Коли ви отримуєте доступ до мережі Wi-Fi, ви підключаєтеся до безпроводового маршрутизатора, який дозволяє сумісним пристроям отримувати доступ до Інтернету.

Модуляція та передача даних :
Процес передачі даних Wi-Fi починається з модуляції сигналу. Цифрові дані, що надсилаються, перетворюються на модульовані радіочастотні сигнали. Ця модуляція може використовувати різні методи, такі як фазова модуляція (PSK) або амплітуда (ASK), для представлення бітів даних.

Частоти та канали :
Мережі Wi-Fi працюють у неліцензованих радіочастотних діапазонах, переважно в діапазонах 2,4 ГГц та 5 ГГц. Ці діапазони поділяються на канали, які є певними частотними діапазонами, на яких можуть спілкуватися пристрої Wi-Fi. Канали Wi-Fi дозволяють кільком мережам співіснувати без надмірних перешкод.

Множинний доступ :
Щоб дозволити кільком пристроям використовувати один канал і обмінюватися даними одночасно, Wi-Fi використовує кілька методів доступу, як-от Carrier Sense Multiple Access із запобіганням зіткнень (CSMA/CA). Перед передачею даних Wi-Fi-пристрій прослуховує канал на предмет активності. Якщо він не виявляє жодної активності, він може передати свої дані. В іншому випадку він чекає на випадковий момент, перш ніж повторити спробу.

Інкапсуляція та протоколи :
Дані, які передаються через мережу Wi-Fi, інкапсулюються у фрейми відповідно до стандартів протоколу Wi-Fi (наприклад, IEEE 802.11). Ці кадри містять таку інформацію, як MAC-адреса відправника та одержувача, тип кадру, самі дані тощо. Різні типи фреймів використовуються для різних типів зв'язку, таких як кадри керування, керування та даних.

Аутентифікація та зв'язування :
Перш ніж пристрій зможе обмінюватися даними через мережу Wi-Fi, він повинен пройти автентифікацію та з'єднатися з точкою доступу Wi-Fi (AP) або маршрутизатором. Зазвичай це передбачає обмін повідомленнями автентифікації та зв'язку між пристроєм і точкою доступу, де пристрій надає облікові дані (наприклад, пароль) для підтвердження свого дозволу на доступ до мережі.

Шифрування та безпека :
Шифрування даних у мережі Wi-Fi має важливе значення для запобігання перехопленню та читанню конфіденційної інформації сторонніми особами. Протоколи безпеки, такі як Wi-Fi Protected Access 2 (WPA2) і WPA3, призначені для забезпечення цього захисту за допомогою надійних методів шифрування.

WPA2 вже давно є основним стандартом безпеки для мереж Wi-Fi. Він використовує передові протоколи шифрування, такі як AES (Advanced Encryption Standard), для захисту даних під час передавання через мережу. Однак з розвитком комп'ютерних атак і технологій стали необхідними нові методи шифрування та безпеки.

Саме тут на допомогу приходить WPA3, остання ітерація протоколів безпеки Wi-Fi. WPA3 має кілька покращень у порівнянні зі своїм попередником, включаючи більш надійні методи шифрування та кращий захист від атак грубої сили. Він також представляє такі функції, як індивідуальний захист даних, які покращують безпеку мереж Wi-Fi, особливо в середовищах, де багато пристроїв підключаються одночасно.

Окрім шифрування, мережі Wi-Fi також можуть використовувати методи автентифікації для перевірки особи користувачів і пристроїв. Наприклад, корпоративні мережі можуть впроваджувати системи автентифікації на основі сертифікатів або імена користувачів і паролі, щоб гарантувати, що лише авторизовані користувачі можуть отримати доступ до мережі.

Технологія Wi-Fi, яка тому є стандартизованою, побачила, що її характеристики та швидкість розвиваються з часом і з використанням. За кожним стандартом WiFi з ідентифікатором 802.11 слідує буква, що позначає його генерацію.
Aujourd’hui, on considère que les normes 802.11 a/b/g sont quelques peu dépassées. Depuis ses origines en 1 9 9 7, les normes Wi-Fi se sont succédées pour laisser place tout récemment, fin 2019 à la norme Wi-Fi 6E (802.11ax).

Існують різні режими роботи в мережі :

Режим «Інфраструктура»
Режим, який дозволяє з'єднувати комп'ютери з картою Wi-Fi один з одним через одну або кілька точок доступу, які діють як концентратори. У минулому цей метод в основному використовувався в компаніях. У цьому випадку встановлення такої мережі вимагає встановлення терміналів «точки доступу» (AP) через рівні проміжки часу в зоні, яку потрібно охопити. Термінали, як і комп'ютери, повинні мати однакове ім'я мережі (SSID = Service Set IDentifier), щоб мати можливість обмінюватися даними. Перевага цього режиму в компаніях полягає в тому, що він гарантує обов'язковий прохід через точку доступу : тому можна перевірити, хто отримує доступ до мережі. В даний час інтернет-провайдери, спеціалізовані магазини та великі магазини надають людям бездротові маршрутизатори, які працюють у режимі «Інфраструктура», але при цьому дуже прості в налаштуванні.

Режим «Ad hoc»
Режим, який дає змогу підключати комп'ютери з карткою Wi-Fi безпосередньо, не використовуючи стороннє обладнання, наприклад точку доступу. Цей режим ідеально підходить для швидкого з'єднання машин між собою без додаткового обладнання (наприклад, обмін файлами між мобільними телефонами в поїзді, на вулиці, в кафе і т.д.). Реалізація такої мережі полягає в налаштуванні машин в режимі «Ad hoc», виборі каналу (частоти), загального для всіх мережевого імені (SSID) і, при необхідності, ключа шифрування. Перевага цього режиму в тому, що для нього не потрібне стороннє обладнання. Протоколи динамічної маршрутизації (наприклад, OLSR, AODV і т.д.) дозволяють використовувати автономні mesh-мережі, в яких радіус дії не обмежений сусідами.

Режим моста
Мостова точка доступу використовується для з'єднання однієї або кількох точок доступу разом для розширення дротової мережі, наприклад, між двома будівлями. З'єднання здійснюється на рівні OSI 2. Точка доступу повинна працювати в режимі «Root» («Кореневий міст», зазвичай той, що розподіляє доступ до Інтернету), а інші підключаються до неї в режимі «Bridge», а потім ретранслюють з'єднання через свій інтерфейс Ethernet. Кожна з цих точок доступу за бажанням може бути налаштована в режимі «Міст» при підключенні клієнта. Цей режим дозволяє побудувати міст, одночасно вітаючи клієнтів, як режим «Інфраструктура».

Режим «Ретранслятор»
Точка доступу в режимі «Репітер» дозволяє повторювати сигнал Wi-Fi далі. На відміну від режиму мосту, інтерфейс Ethernet залишається неактивним. Однак кожен додатковий «стрибок» збільшує затримку з'єднання. Ретранслятор також має тенденцію до зниження швидкості з'єднання. Адже його антена повинна приймати сигнал і ретранслювати його через той же інтерфейс, який в теорії ділить пропускну здатність навпіл.

Wi-Fi 6E, також відомий як Wi-Fi 6 ГГц, являє собою значний прогрес у галузі бездротових мереж. Цей новий стандарт, заснований на стандарті 802.11ax, пропонує безліч можливостей і переваг, які революціонізують можливості та продуктивність мереж Wi-Fi.

Перш за все, перехід від стандарту WiFi 802.11ax до WiFi 6E знаменує собою уточнення та спрощення термінології, яка використовується для опису різних поколінь WiFi. Ця стандартизація дозволяє краще зрозуміти технології Wi-Fi для користувачів і професіоналів.

Однією з головних особливостей WiFi 6E є впровадження нових частот, а саме в діапазоні 6 ГГц. Ця гармонізація відкриває нові можливості для використання радіочастотного спектра, пропонуючи таким чином більше каналів і зменшуючи перешкоди. Новий діапазон частот 6 ГГц, що варіюється від 5945 до 6425 МГц, пропонує значний простір для розгортання високошвидкісних мереж WiFi.

З точки зору продуктивності, WiFi 6E приносить кілька нововведень. MiMo (Multiple Inputs, Multiple Outputs) — це техніка, яка дозволяє додавати кілька антен до пристрою WiFi, збільшуючи його здатність обробляти кілька потоків даних одночасно. Це призводить до значного підвищення швидкості та надійності бездротових з'єднань.

Крім того, Wi-Fi 6E пропонує значні переваги продуктивності завдяки таким функціям, як OFDMA (ортогональний множинний доступ з частотним поділом) і Mu-MIMO (багатокористувацький, багаторазовий вхід, кілька виходів). OFDMA дозволяє більш ефективно використовувати радіочастотний спектр шляхом поділу каналів на менші підканали, що дозволяє краще керувати мережевим трафіком і збільшувати пропускну здатність мережі. Mu-MIMO, з іншого боку, дозволяє точці доступу Wi-Fi обмінюватися даними з кількома пристроями одночасно, покращуючи загальну продуктивність мережі, особливо в густонаселених середовищах.

Нарешті, час автономної роботи підключених пристроїв також збільшується завдяки технології TWT (Target Wake Time). Ця функція дозволяє пристроям визначати, коли їм потрібно бути в режимі очікування, а коли їм потрібно прокинутися, щоб зв'язатися з точкою доступу Wi-Fi, зменшуючи споживання енергії та продовжуючи термін служби акумулятора.